Експедиція в Миргород стала для мене початком відкриття Григорія Ксьондза. Знайшла кілька його робіт, зустрілась з родичами тих, чиї портрети він малював, переговорила з сусідами, які його пам'ятали... Всі інтерв'ю з розповідями про побут народного маляра, його захоплення живописом, записані мною під час подорожі, були опубліковані разом з передмовою Кіма Скалацького до невеличкого каталогу робіт Григорія Ксьондза (видавництво "Родовід").
Перед тим, як відправитись в експедицію прочитала лише оцей уривок: "Унікальним явищем серед останніх ремісників була творчість Григорія Ксьонза (1874—1946). Навчався він у миргородського іконописця Михайла Химочка, працював у Отришка (Ромни) та Рудича (Хомутець), а десь із 1923—1924 року — вже самостійним майстром. 
Збереглося дещо з його церковного живопису, але для нас більшу вартість становлять його портрети, які він виконував для міщан і селян Миргорода та багатьох навколишніх сіл. На них сповнені власної гідності персонажі позують спокійно і урочисто, як перед об'єктивом фотоапарату.
3 натури Ксьонз малював тільки голови та руки. Модельовані вони доснть протокольно, на відміну від пейзажного тла з його соковнитими зеленими і синіми кольорами та одягу, його декоративних деталей (вишиті сорочки, плахти, парчеві фартухи). Це справжні сільські репрезентативні портрети". 
Кім Скалацький.
Народна картина та ікона Полтавщини//РОДОВІД, ч.16.1997, с.46
Немає коментарів:
Дописати коментар