Naïve Art: Ukraine, Kyivschyna

Основу світосприйняття Марії Примаченко складає відчуття нероздільної цілісності природи, всього живого, сущого на Землі. Тому і бачила вона сенс свого життя - творити для людей, творити “людям на радість”.

Вже з перших робіт, виконаних у 1936 – 1938 роках, перед нами постає дивовижний “примаченківський” світ птахів, звірів та квітів. У цих мініатюрах доведено до віртуозності поєднання пластики ліній та повнозвучності кольорів.

Дикий чаплун. 1977. Папір, гуаш.

Творчість художниці цілісна та багатогранна, закорінена в глибині віків і спирається на могутній пласт народних естетичних уподобань.

Геніальна художниця створила власний мистецький стиль, в межах якого нескінченні варіанти декоративних, орнаментальних, жанрових та пейзажних композицій. В них розкривається краса, любов, добро, що жили в її душі.

Так, яскраві, декоративні, незвичні за формою та кольором квіти стають естетично-філософським узагальненням трактування стосунків людини та Всесвіту бо піднесені художницею до рівня “дива”.

Квіти-оченята. 1962. Папір, гуаш.

Жоржини у вазі. 1965. Папір, гуаш.

У відповідному аспекті постає перед нами і образ птаха – споконвічного уособлення добра та щастя. Він символізує прагнення народу жити в мирі, злагоді та любові, пам’ять про безсмертний подвиг героїв.

Але особливе місце в творчості М. Примаченко посідають декоративні панно із зображеннями фантастичних істот, звірів. Це унікальні витвори, в яких творча уява мисткині досягає високої алегорії.

З часом змінюються розміри малюнків. Від невеликих прозорих акварелей 1930-х років вона переходить до монументальних панно та густої насиченості гуаші і створює у 1960-х роках блискучу серію робіт “Людям на радість”. За неї у 1966 році Марія Авксентіївна отримала Державну премію УРСР ім. Т.Г. Шевченка (нині Національна премія України ім. Т.Г. Шевченка).

Лисиця та ворона. 1962. Папір, гуаш.

Пастух та вівці. 1965. Папір, гуаш.

Під тим дубом криниця стояла. 1968. Папір, гуаш.

У цей же час вона звертається і до сюжетних композицій. У них відтворені казкові та пісенні образи, картини народного життя.

За своє довге творче життя М. Примаченко створила сотні сюжетних і орнаментальних композицій. Мистецтво художниці неповторне як за притаманною лише їй гамою сонячно-яскравих поєднань барв , силою їх емоційного впливу, філософською насиченістю твору, так і за своєрідністю композиційних рішень.

Невід’ємною складовою творчого доробку мисткині стають невеликі тексти у вигляді віршів, пісень або побажань, які вона розміщувала на зворотній стороні аркушів. І часом саме вони розкривають художньо-значуще навантаження твору.

Марія Авксентіївна Примаченко працювала до останніх днів свого життя, залишивши нам безцінний спадок, що викликає асоціації, думки та долучає до особливого світу – глибинного, поетичного царства казки з її загадковістю та одкровеннями.
Біографічні дані:

12 січня 1909 – народилась в селянській родині в с. Болотня Іванківського району Київської обл.
1935 – 1936 - навчалась і працювала в групі майстрів при Центральних експериментальних майстернях. м. Київ.
1936 – участь у Першій республіканській виставці народного мистецтва. Київ, Москва, Ленінград.
1937 – участь у Міжнародній виставці. Париж (Франція)
1966 – лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка.
1970 – заслужений діяч мистецтв УРСР.
1988 – народний художник України.
18.08.1997 – пішла з життя. Похована в с. Болотня.

Інші роботи: